23.02.2026 С.Ж. Пустовалов про археолога В.Ф. Генінга - дослідника Синташти

23.02.2026 С.Ж. Пустовалов про археолога В.Ф. Генінга – дослідника Синташти Андрій Василенко: Зараз ми поспілкуємося з археологом Сергієм Жановичем Пустоваловим про Володимира Федоровича Генінга – видатного археолога з Інституту археології Академії наук України. Будь ласка, Сергію Жановичу. С.Ж. Пустовалов: Дякую. Ну я вам скажу – я зустрівся з Володимиром Федоровичем влітку 1975 року, коли приїхав за направленням в Інститут археології. Направлені мені робив Д.Я. Телегін. А Генінг, коли побачив, захотів перехопити. І ми з ним спілкувалися десь 3 дні поспіль. Він мене ганяв по всій археології: і по культурах, і особливо він цікавився теорією археології (що я слухав, які методи застосовував в дипломній роботі і таке інше). А я застосовував математичні методи, статистику. І йому це дуже сподобалося. І він сказав мені, що я заберу Вас у свою власну групу. Я йому сказав: «А як же власне Телегін?». А він мені: «Я з ним домовлюсь». Думаю: «Ладно, моя справа виконувати настанови». Я поїхав в новобудовну експедицію. Коли повернувся, кілька… два роки точилася боротьба за те, де я маю працювати. Телегін мені пропонував займатися неолітом. Чесно кажучи, мені не хотілося цим займатися. Але поважаючи Дмитра Яковича, і ту участь, яку він прийняв для мене, я не відмовлявся від того. І сталося так, що навесні 1976 року ми поїхали в експедицію з Телегіним на відпрацювання в новобудовній експедиції. І там я розкопав один ранньозрубний курган. Розкопав так, що Телегін подивився на це все і сказав: «Знаєш, ти – курганщик. Я не буду тебе силувати, щоб ти займався неолітом. Шукай собі долю, де ти розумієш, що ти можеш щось зробити». Далеко не кожна людина могла так сказати і зробити. Так що я Дмитру Яковичу вдячний. І потім ми з ним дуже часто спілкувалися по різним темам, в тому числі і по теорії, і по методиці, і про козацтво особливо. От так я перейшов до теоретичної групи Генінга. Це іще був не відділ. Нас було троє: я був там, О.Г. Корвін-Піотровський (тоді у нього прізвище було Колесніков) і була Катерина Петрівна Бунятян. Нас троє було. Потім приєднався М. Ричков іще через певний час. Фактично ми займалися пілотним проектом (першим взагалі у країні). Це інформаційно-пошукова система. Ми розробляли археологічну частину. А була домовленість, укладена угода з Інститутом кібернетики імені Глушкова, який опрацьовував математичну частину і безпосередньо уже впровадження на комп’ютері. Майже десять років ми працювали, і ми свою частину зробили. Там було багато непорозумінь. Простирадло по 3 – 4 метри з ознаками. Але потім ми перейшли до матричної форми подання інформації, і воно стиснулося до аркуша формату А4. І це стало набагато зручніше. Ми відпрацьовували там польові формати, уніфікацію ознак, багато чого іншого. Тобто такого, що на перший погляд немає ніяких проблем. Але, коли починаєш з цим працювати, відразу постають питання, вирішити які не завжди можливо відразу. Це по-перше. Для мене це була певна школа. В цей час Генінг як раз завершив розкопки Синташтинського поселення. І звідти він привіз багато кераміки, яку нам потрібно було класифікувати. І він хотів це зробити статистичними методами. І мені довелося займатися групуванням оцих горщиків за допомогою кореляційних таблиць. Для мене це взагалі було школою, цікавою школою. Настільки по різному можна було групувати матеріал. І Генінг дуже часто пропонував незвичні для мене дуже такі ходи і рішення, які абсолютно по іншому вибудовували оті класифікаційні схеми. Тобто я тоді захопився його інтелектом. Хоча я був не позбавлений цього і до того. Мій перший учитель Л.С. Клейн, Л.М. Гумільов, той же самий В.М. Массон, Б.Б. Піотровський, лекції яких я слухав і з якими я спілкувався, будучі студентом. Вони дозволяли мені досить тверезо оцінювати можливості і талант Володимира Федоровича. Безумовно, він був талант. І тут нічого не скажеш. Особливо стало це ясно, коли я почав писати кандидатську дисертацію. Це були достатньо довгі роки, оскільки мені довелося збирати матеріал довгий час. І тільки потім я вже засів за його обробку. Що я можу ще сказати? Генінг до нас ставився як до пластиліну, з якого можна щось ліпити і перевіряти якісь свої думки. Він не дуже переймався тим, що я, написавши за його вказівками перший варіант своєї дисертації, він був зарізаний на відділі. Продовження тексту в коментаріях